fbpx
Погляд
Шулерство від держави: чесна гра для гемблінгу можлива лише за справедливих правил

Корупційний скандал у Комісії з регулювання азартних ігор, коли НАБУ провело обшуки та затримало на шаленому хабарі в. о. голови КРАІЛ Євгена Гетьмана, створило негативну конотацію на весь ринок гемблінгу в Україні. Дивна річ, але під шум історії з конкретним хабарником в медіа заразом почала розхитуватися і тема призупинення реформи грального ринку в цілому. Кому і навіщо це потрібно – невідомо, але важливо розуміти, що це докорінно помилковий погляд на речі.

 

Марина ГУСЄВА

 

Гральний ринок вже приніс українській казні 1 мільярд податкових надходжень. Більше 60 ліцензіатів працюють, наповнюючи бюджет, незважаючи на драконівські рішення і пропозиції від урядових установ. Головним аргументом тих, хто намагається прив’язати хабар Гетьмана до того, як працює ринок зараз – є те, що прибутки до бюджету значно менші за очікувані суми. Тут важливо розуміти, що ця сума – не податкові надходження, а сплата зборів та інших обов’язкових платежів. Але на цьому важливо зупинитися детальніше і зрозуміти, що проблема не в гральному бізнесі, а у відсутності будь-якої мотивації у владних кабінетах для того, щоб ринок розвивався.

 

Головна біда, про яку публічно говорять журналісти, полягає в існуванні так званого “інституту смотрящего” за ринком азартних ігор. Формально відповідної посади для цього не існує, але Офіс президента тримає на контролі всі процеси на ринку через людину, котра такі речі відслідковує.

 

Журналіст, головний редактор порталу Цензор.НЕТ Юрій Бутусов у нещодавньому дописі детально пояснив кому і для чого потрібен був хабар від бізнесмена.

 

Відповідно до слів журналіста, контроль за всією ігоркою тримають в руках СБУ та Офіс Президента. І це створює неабиякі ризики для рейтингу Володимира Зеленського. Саме він був ініціатором запуску азартного ринку. І виходить, що його люди, наживаючись на намаганні гемблінгу працювати у правовому полі, кидають тінь на мотиви самого Президента.

 

Загалом, для створення комфортних умов роботи грального бізнесу не вистачає звичайного діалогу з владою. Але говорити і співпрацювати з бізнесом не готові ані Рада, що не ухвалює довгоочікувані поправки до Податкового кодексу, ані Уряд, що руками Мінфіну створює умови драконівського фінмоніторингу. Ані, власне, сам Президент.

 

Уявімо суми, котрі щодня вимушені платити інвестори, заходячи на наш ринок.

 

За інформацією НАБУ $90 тисяч Гетьману запропонували за відкриття двох ліцензійних закладів. Тобто, $45 тисяч обходиться один. Навіть, якщо припустити, що половину з нинішніх ліцензіатів допустили до роботи законно і без хабарів, то з інших лише “на вході” зібрали сотні тисяч долларів. Сумнівний репутаціний бонус для реформаторів.

 

Тим часом, рух у конструктивному напрямку все ж існує. Чекає на затвердження у другому читанні законопроект “Про внесення змін до Податкового кодексу”, котрий спростить систему оподаткування для грального ринку і цілком логічно, збільшить надходження до казни, створивши адекватне навантаження на бізнес.

 

Недосконалість та жорсткість української податкової політики неодноразово критикували і самі інвестори.

 

В Україні в рік треба платити $2,5 млн , плюс щомісячна плата за кожний гральний стіл (з рулеткою – ред.), а ще ЄСВ. За кожний гральний автомат також є податок, податок на прибуток, податок на валовий дохід від азартних ігор, що на рівні 10% і теж абсурдно.

 

Як чинять в інших країнах? Там оподаткування досягає 40% від чистого прибутку. І це нормально. А ось 60-70-80% – хто буде платити? Інвестуй, вкладай гроші на свій страх і ризик, а потім чекай 20 років і більше, щоб відбити кошти. На таке ніхто не піде”, – запевнив британський бізнесмен Майкл Боттчер.

 

Вочевидь, що для створення комфортних умов бізнесу, котрий може приносити значні прибутки країні, потрібна виважена і далекоглядна політика.

 

Перш за все – адекватне співвідношення податків і прибутків. Крім того, ефективна взаємодія з владою. Коли бізнес впевнений у справедливості рішень та рівності умов для кожного інвестора, робота стає прозорою і зрозумілою. Така політика, звичайно, стимулює ринок. Відтак, і збільшує прибутки.

 

Контроль роботи гемблінгу – не менш важлива складова ефективності. Шкода, але станом на сьогодні, весь контроль зводиться лише до схеми, коли отримавши ліцензію, інвесторам бонусом презентують перевірки СБУ та кіберполіції по доменах. І логічно, що мотивація для тих, хто працював, скажімо, під міжнародними ліцензіями, виходити з тіні – нульова.

 

І наостанок, повернемося до сумнозвісної Комісіі з регулювання азартних ігор та лотерей. Цей орган дійсно створювався для контролю та взаємодії з бізнесом. Але кадрова політика створення КРАІЛ була щонайменше непрофесійною. На перший погляд, членів комісії набирали на роботу, буквально, “по оголошеннях”. Саме так можна було б пояснити, скажімо, трудову біографію затриманого Гетьмана, котрий до КРАІЛ працював у структурах Держагентства з управління зоною відчуження ЧАЕС.

 

Але насправді, питання професійної підготовки кадрів для членів комісії просто було менш важливим, аніж особиста лояльність до вищих владних кабінетів.

 

Такий контролюючий орган, в реальності, не здатен проконтролювати навіть своїх співробітників. І така ситуація вимагає вирішення. Повинна змінитися процедура призначення в КРАІЛ. Кадри комісії мають обиратися на відкритому конкурсі. Серед людей, котрі розуміються на проблемах гемблінгу, а не на відсотках “смотрящему”.

схожі статті
Погляд
Які казино кращі? України чи Грузії? Думка гравця
Погляд
“Маски-шоу фас”. Навіщо ДФС “кошмарить” гральний бізнес?
Погляд
Закон про віртуальні активи – що він дає бізнесу?