fbpx
аналітика
«Він програв 300 гривень і пирнув за це ножем касира», – подвійне інтерв’ю з закулісся нелегального грального бізнесу. Частина перша

Зустрічі з поліцейськими-хабарниками, програні волонтерські гроші і прокурори-лудомани. Подробиці закулісся нелегального грального бізнесу Gaming Capital розпитав у ексклюзивному дабл-інтерв’ю. Наші співрозмовники – це реальний працівник нелегального грального закладу у Києві Станіслав. І очільниця ГО «Підтримка легалізації грального бізнесу в Україні» Олена Мочалова.

Уперше ми поставили двом експертам однакові запитання, аби дізнатись якомога більше подробиць про реальні справи прихованих мільярдерів, яким тисячі українців відносять всі гроші. І зрозуміти: чи є шанси хоча б колись «прикрити цю лавочку»?

 

Gaming Capital: Уявімо воєнний Київ 2023-го. Наскільки важко потрапити у нелегальний гральний заклад?

Станіслав: Конкретно у нашій мережі з осені дуже посилили вимоги до так званого фейс-контролю. У гральні автомати пропустять або по дзвінку до менеджера, якщо ти новенький. Або коли ти чийсь родич чи знайомий когось з персоналу.

Олена: Та без проблем навіть зараз. Приїжджаєте на метро Либідська. Там стоїть великий заклад, «Боси». Цей зал там, напевне, знають всі. Просто стоїте там біля дверей, клієнти заходять, як мінімум, раз на півгодини. Ви просто підходите, кажете: «Можна пограти, пожалуйста, дуже нада»…Все, і ви уже там.

Але так, в основному – тільки по дзвінку менеджера. Є у Києві і в області і повноцінні казино, які працюють під свого клієнта. Із столами, рулетками, гральними автоматами. Четвер, п’ятниця, субота – збираються, в них там розіграші. І, звичайно, там теж є своя закрита база клієнтів, яку, до речі, перепродають за 35000$ новеньким у бізнесі.

 

Gaming Capital: У листопаді, у грудні були гучні закриття залів, інколи мереж. Ці заклади ще колись запрацюють, як думаєте? Писали, що прямо техніку позабирали, а її далеко везуть взагалі?

Станіслав: Я працюю у цьому з 2016-го року. Конкретно забирати техніку, проводити оці обшуки почали десь перед початком пандемії, це було пов’язано з політичними перестановками. І з того моменту найшвидший рекорд, який пам’ятаю – відродження залу за 60 хвилин. Тобто прийшли правоохоронці, провели обшуки, вилучили техніку, поїхали, хвилин 15 – і персонал швидко все розставляє по місцях, запускаємось. Техніка на цей об’єкт просто інша приїжджає, немає проблеми.

Олена: За правилами, майно забирають на склади служби, яка відпрацьовувала об’єкт. Але буває таке, що воно взагалі не від’їжджає, просто не оформлюється до кінця і списується матеріал, типу воно прийшло. Приїхали, загрузили в машину техніку – це перший варіант. Прибігає якийсь менеджер чи хтось з власників об’єкту, каже: «Пацани, ну навіщо воно вам треба кудись відвозити, загружати-відгружати, скока дєнєг? Постійте вже годинку, щоб не крутиться, нате вам ваші 50000 гривень і завозьте назад». Все! Просто прийшли працівники залу, вигрузили і все.

Або ж забирається таки на зберігання, чи до компетентної служби, або до особи, яка відповідальна за зберігання (в основному, це особи правоохоронців). Наприклад, є склад, я балансоутримувач в цьому питанні, я – людина, яка здійснює відповідальність за зберігання вилученого майна. Є договір, він укладається, поліція про це все знає, це все узгоджено з поліцією чи райвідділком. Коли до мене приходить особа і каже: «Дивись, слідчі дії пройшли вже і суд виніс вирок про повернення майна». Я кажу: «Без проблем – забирай. Але у мене є сума по оренді приміщення за зберігання техніки – 50 000 доларів». Я маю право, як приватна особа, ставити ту ціну, яку я вважаю за потрібне. Все. І таким чином передається хабар.

Але, в основному, ця техніка далеко не їде. Вона нікому не потрібна. Її ніхто ні на яку експертизу не віддає, її пнуть ногами, десь вона валяється всюди, може, у слідчого в кабінеті. І вони всі думають, коли вони вже все це заберуть, воно нікому не цікаво, заважає тут.

 

Gaming Capital: А як взагалі розраховуються?

Станіслав: За те, щоб попередили про закриття, наші працівники особисто зустрічались з правоохоронцями. Є певні схеми, як передати непомітно гроші. Так просто, з рук в руки, це могло бути кілька разів на тиждень. Але з осені 2021-го у нашій мережі так вже не роблять. Зараз є щомісячний платіж певній посадовій особі, верхівка.

Олена: І скидають на картки, і передають там всякими способами. Ще з’явились певні громадські організації, вони кажуть: ми можемо закрити питання з всіма. По БЕБу, по ДБРу. Ви нам повинні дати суму, ми самі все закриєм це.


Gaming Capital: Що правоохоронці роблять з тією готівкою, яку знаходять при обшуках? Про які суми йдеться?

Станіслав: Я не пам’ятаю такого, щоб вилучались великі суми коштів. Це зазвичай до 20 тисяч гривень. Але! Про те, щоб заховати гроші, мають поклопотати співробітники. У будь-якому залі є місця, де жоден правоохоронець не додумається шукати гроші. Наприклад, ніхто не стане обшукувати дівчат-співробітниць, роздягати їх.

Олена: В залах в принципі не тримають великі суми грошей. Це провокуватиме різні ситуації, якщо говорити про тих же клієнтів.

У нас немає культури для персоналу, на жаль. І тому для них, в першу чергу, це небезпечна робота. Потрібно бути професіональним оператором-кассиром, щоб розуміти, як і коли зупинити гравця, що йому вже досить, аби самому не постраждати. Бо коли ти приходиш і кажеш: «Знаєте, я б просила Вас зупинити гру Вашу», тобі скажуть: «Ти що? Ваше казино просто знає, що я зараз виграю, йди вон звідси…». Це ціла наука.

 

Gaming Capital: А хто працює у нелегальних залах? Уявімо ситуацію: правоохоронці заходять у заклад, чого бояться працівники?

Станіслав: Працівники – звичайні люди, у більшості з яких – сім’ї. Такого, щоб працівників чіпали правоохоронці – не було, тому що приїздить одразу ж адвокат. Але, дійсно, працівники бояться того, щоб забрали у них телефони. У телефоні не має бути нічого про роботу, жодних листувань про гральні автомати, фото якихось, інакше – телефон просто не повернути.

Олена: Кожен робить свій вибір. Гральний бізнес – це щодня живі гроші. У тебе там все добре, каса, «чаюха». Працівник нічого не боїться, начальство все «порішає». Єдине, чого бояться, скоріш за все, що зараз клієнт програє і буде нервовий. А зараз ще й зброї багато на руках. Бо такі випадки були і в мирний час.

Пригадую, як у мирні часи був об’єкт на Якуба Коласа, прийшов грати хлопець. Програв свої триста гривень і каже до оператора: «Віддавай, це мої останні гроші!». Оператор каже: «Ну, ти прикалуєшся, я зі своєї кишені маю?». Той, недовго думаючи, взяв ніж і встромив йому у пахову артерію. І що ви думаєте? Ніякої поліції ніхто не викликав, людина майже стікла кров’ю. Йому викликали швидку, живий, Слава Богу.

Стилістика відвовідей максимально збережена, ім’я працівника нелегальної мережі гральних закладів змінено задля його безпеки. Ексклюзивно для Gaming Capital.

Продовження ексклюзивного інтерв’ю вже скоро на Gaming Capital. Підписуйтеся на наш Телеграм, аби не пропустити!

Читайте також:

Зв’язки з росією, «схеми» та недоплати у бюджет: азартні скандали – 2022

Гра вартує свічок: як казино працюють під час блекауту

Підсумки року: гра під час війни

схожі статті
аналітика
Скандальний меморандум Parimatch з Міністерством освіти: усе найкраще дітям?
аналітика
«Нелегали не зупинялися ні на єдину хвилину», – Олена Мочалова
аналітика
Поплічники 1xbet чи мільйонери-благодійники? Хто хоче «перекрити» TECHIIю?